пʼятницю, 23 січня 2015 р.

ШАПІТО

Весь світ театр, а люди в нім — актори
Вільям Шекспір


Шекспіре, Вільяме, скажи, чи ти, бува, занизив мірки,
Чи й справді за твоїх часів світили яскравіші зорі?
Ти величав театром світ, який заледве вартий цирку.
І вже пробач, та люди в нім — це клоуни, а не актори.

Театр — це слава й висота, актор — носій живого духу!
Катарсис, сльози, почуття, блаженство світлого фіналу…
А цирк є цирк… Йому аби підсісти на ледачі вуха,
Він глядачів збирає там, де люблять сміх і карнавали.

Часи вже, Вільяме, не ті… Ото, самі бродячі трупи…
І рампи вже давним-давно переробили на арени.
І драматурги — трунарі, і глядачі — ходячі трупи.
Від гамлетів і королів лишились тільки гобелени…

вівторок, 20 січня 2015 р.

КРЕМАТОРІЇ


Цю розкіш — не йти проти совісті,
Дозволяють собі одиниці.
Найчастіше герої повісті —
Плебеї, а не патриції.

Хто зрікся гріха і підступу —
З душею своєю ввічливий.
Триматися власних принципів
Не всякому стане відчаю.

В рядах безіменної більшості
Простіше схилити голову.
Не так — на дуелі з підлістю,
Під градом свинцю та олова.

Писали нам суд на заздрощах
І спалювали на вогнищі.
Поставити можна і правді шах,
Та вона не буває в програші.

Змінились часи та звичаї,
Кати поставали «чемними».
На площах уже не знищують,
Чаклують серцями темними.

Мечами, хрестами, палями
Кропили сувій історії…
Сьогодні ж «невірних» спалюють
Пекельних сердець крематорії.

пʼятницю, 16 січня 2015 р.

ПРАВО ГОЛОСУ



Я народився, звісно, мимоволі —
Не маючи ні вибору, ні прав.
А від такої дикої сваволі
Хіба що би німий не заволав!

І я кричав (напевно, про свободу),
І червонів, і від безсилля блід...
Бо хто при тямі й клепці дав би згоду
Себе вродити голого на світ?!

Тому дітей народжують без тями,
А потім вчать їх мови і ходьби,
Сидіти тихо, слухатися маму,
Тримати власну думку при собі…

В якийсь момент прокинеться свідомість,
У мозку завовтузяться думки.
Єство захоче правди, а натомість
Йому розповідатимуть казки.

І скажеш сам до себе: годі, хлопче,
Спинатися потрібно на свої.
Чужі-бо понесуть, куди не схочеш —
Така-то справедливість на землі...

Тебе ведуть, а потім ти ще й винен,
Посіє хтось, а жати будеш ти.
За скільки євро, доларів чи гривень
Позбутися прокляття німоти?

І хтось сказав, що краще не родитись,
А хтось у цьому бачить вищу суть…
Щодня на світ народжуються діти,
Які цей день не раз ще проклянуть.

Хоч це дарма, та все ж таки цікаво:
Свобода волі — правда чи наркоз?
Бо діти лиш кричати мають право.
А крик хіба сприймається всерйоз?