середу, 19 вересня 2012 р.

РУБЕЖІ




Ти знаєш, як беруться рубежі 
Ціною крові, чи ціною страти?
Коли збагнеш, що значить «помирати»,
Про страх і відчай більше не кажи!

Ти знаєш, як гартуються мечі?
Вогонь і жар дарує їм потугу!
Згадай про це, коли правиця друга
Спочити ляже в тебе на плечі.

Пізнавши дотик зранених долонь,
Що прийняли твою біду на себе,
Ти не забудь подякувати небу
За тих, що пробивались крізь вогонь.

Не зупинись тоді, коли один...
Коли дається злет надривом болю!
Тобі за нагороду буде 
 воля,
А воля варта шрамів і сивин!

Тебе покличуть нові рубежі...
На попелищах зламаних кордонів
Ти закарбуй на зранених долонях
Ціну любові, жертви і сльози.

понеділок, 3 вересня 2012 р.

СВІТАНКОВІ БИТВИ



О, світанкові битви! Як вас мало!
Як мало тих безлюдних берегів,
Де обосічний меч і смертоносне жало
Стрічаються в бою заклятих ворогів!

Де кольором вогню забарвлюється небо
І серце час рече, немов секундомір...
І легко знемогти, а вистояти ― треба!
Не смерті ― а своїм сльозам наперекір.

Я хочу більше вас, громи і землетруси ―
Усім своїм єством ввібрати вашу міць!
І хтось нехай живе, а я померти мушу,
Щоб небом прорости з розширених зіниць.

Якщо я не помру, я більше не проллюся
Рядками на папір, червоними, як кров.
Тому ― цей берег мій, тому я не здаюся,
Тому я заберу все те, за чим прийшов!

Чекаю вас, шторми, могутні слуги смерті!
Хоч я мабуть смішний супроти ваших хвиль...
Смієтеся? Дарма ― моя душа безсмертна.
На ній стоїть печать Володаря Стихій!