Бог спить

 

Картина Івана Айвазовського

Бог спить. Богу сниться Едемський сад.
Історія світу відмотується назад.

Озвучене світло. Ословлена таїна.

Колиска творіння — бурхлива і голосна.

Громадяться гори, над твердю кипить вода…

У яслах Едему народжується Адам.

Початок дороги, мільйонів земних доріг.

І робляться перші кроки і… перший гріх.

І Бог запускає світ, як ручний верстат.

І тчеться живе полотно із надбань і втрат. 

І стукають кросна, як серце — ток-ток, ток-ток.

І човник щоразу вистрибує між ниток. 

То човен у морі — нависла над ним біда:

Громадяться хвилі, за бортом кипить вода.

Гребці знемагають, чоло заливає піт.

І тільки один Подорожній спокійно спить.

Громи торжествують, утробно гуркоче дно.

— Бог спить. Бог не чує. Невже Йому все одно?

— Ми гинемо нині! Хіба Він не бачить Сам?

— Коли Він так треба, то де Його чудеса?

Затоплює човен, та, зводячись на кормі,

Бог бачить не море, а бурю, яка в умі.

І замість пояснень на сотні людських питань, 

Бог каже до бурі: «Замовкни і перестань!»