пʼятницю, 29 травня 2015 р.

ЕПІЦЕНТР



Цунамі

Тихше! Чуєш? Відкрий своє серце і слухай!
Наближається гуркіт, мов падають тонни води!
Подивись! Це — цунамі Святого Духа!!!
І воно уже близько! Воно іде прямо сюди!

Брами пекла не встоять — нестримно і безкомпромісно
Хвиля Божої сили змиває ворожі війська!
Боже Царство гряде — у могутності Доброї Звістки,
Щоб зрівняти з землею твердині держави гріха!

Сінай

Довга подорож... Стомлені діти пустелі
Очі, повні надії, звели до скелястих висот.
Там — вогонь, дим і попіл! Дрижать і ламаються скелі!
І крізь голос сурми промовляє Господь Саваот!

Небеса оживили Сінай електричним розрядом,
Закріпляючи силою грому святий Заповіт.
І мільйонами вольт епіцентр Господньої Правди
Увійшов у серця, що здобудуть Обіцяний світ!

Голгофа

Вечоріло. Повільно розходився натовп юдеїв.
Тіло спазмами болю благало про смерть.
По щоці Чоловіка скотилась краплина — і з нею
Полетіло життя, щоб, упавши, розбитись об твердь.

Час спинився. Сльоза, навантажена тоннами болю,
Гіркоти і скорботи народів, торкнулась землі:
Затрусилась планета — завіса роздерлась надвоє!
Епіцентром спасіння став хрест на голгофській горі!

Горниця

Біль, що сковував серце лещатами страху,
Нерішучості щем, що ваганнями душу ятрив...
Все — позаду. Дух Божий іде в контратаку:
Затрусилась земля від молитви Господніх мужів!

Час звершився ― збулися пророцтва Йоіля!
Вже не замкнені вікна і засуви зняті з дверей...
Ураганом з небес, дарувавши сміливість і силу,
Епіцентр вогню увійшов у Господніх дітей!

В’язниця

Тиша ночі. Замовкло бряжчання кайданів.
В’язні краплі розради шукали в тривожному сні.
Тільки двоє не спали. Вони — в надприроднім єднанні
З небесами — співали Творцю величальні пісні!

І ожив землетрус — епіцентром в нестримному серці!
Захитались основи в’язниці. Упали замки.
Хвиля Божої слави, не давши ні шансу для смерті,
Розірвала іржаві кайдани гріха на шматки!

Ти

Ось ― Цунамі Вогню, що пройшло крізь роки й кілометри,
Набираючи швидкості й сили в сміливих серцях!
І тепер воно тут — щоб зробити тебе епіцентром
Землетрусу спасіння, свободи й нового життя!

Ти ще спиш? Відкривай свої очі негайно!
Землетруси Господні проходять по цілій землі ―
Піднімаються Доброї Звістки нестримні цунамі.
Якщо ти вже тремтиш – епіцентр відкрився в тобі!

вівторок, 12 травня 2015 р.

КАЗКА ПРО ДВА КАМІНЦІ

Два камені мої, два камінці,
Обидва у землі, в серцях людських оба.
Ви зводите людей на манівці:
Де чорний — там злоба, де жовтий — там ганьба…



Політика  говорите? Облиште!
Чи варто переконувати вас,
Що неспроста прийшли сепаратисти
Звільняти "окупований" Донбас?

Там жив народ, що мʼязи — як канати,
Що чорні мозолі і чорний піт.
Воно й не дивно: спробуй-но дістати
З пекельних надр гарячий антрацит!

Не гріх назвати гномами те племʼя,
В них золото — чорніше від смоли.
А з західного краю Середземʼя
В низьких хатинах гобіти жили.

То люди зовсім іншої породи —
Тонкі і гонорові. Як один,
Орали землю, сіяли городи,
Ходили в ліс по сонячний бурштин…

І так їх наділила та землиця!
Збираючи жовтаві камінці,
З возів пересідали в колісниці,
Із хиж — в світлиці, з шкап — на жеребці.

А там, де гроші, будуть і розборки:
Розбагатів — будь добрий, заплати!
На чорний камінь налетіли орки,
За жовтий — посварилися брати…

І почали ділити оболоні,
Ліси, степи, бескиди, береги…
Це скільки треба тисяч чи мільйонів,
Щоб з найрідніших стали — вороги?

В усі часи в усьому винні гроші,
Міняються лиш гасла й гаманці.
І то вже не легенда. Люди досі
Вбивають за коштовні камінці.

Ні, то не казка. Це уже не вперше
Скажений Мордор косить юний цвіт!
Панують над серцями, наче персні,
Рудий бурштин і чорний антрацит.

Чи Арагорн повернеться з походу?
Чи влучить в ціль хоробрий Леголас?
А нам усім — в собі будити Фродо,
Що від наживи вилікує нас.