Мій бунт — вже не перший, мій біль — аж ніяк не останній,
Та право моє — вовіки віків священне.
Пора молодих — піднімати нові повстання,
Пора сивочолих — тримати старі знамена.
Я — голос. Я посланий ставити запитання.
По відповіді — це, вибачте, не до мене...
Мій гнів — суб'єктивний, мій розум — недосконалий,
Та правда моя голодна і невгамовна.
Від створення світу на вільних завжди полювали,
З домашніх — збирали жир, молоко і вовну.
Я — думка. Самої думки для бою мало,
Та мізки вона пробуджує безвідмовно.
Мій виклик — звичайний, мій викрик — до болю знайомий,
Та слово моє — містке і багатозначне.
Провал бідолах — нарікати на страх і втому,
Тріумф відчайдух — сподіватися на удачу.
Я — імпульс. Це все, що про себе мені відомо.
Хто хоче, хай сам розшифровує, що я значу...
Мій вибір — безумний, і жереб мій — незавидний,
Та далі мої — достойні такої жертви.
Ще є і такі, що вважають на власну гідність,
Бо інші для цього слова занадто мертві.
Я — кров. Я не можу спинитися. Видно,
Така вже ціна покладається за відвертість.
Мій термін збігає, я граю у стислі строки,
Та козир — в долоні, і шанси мої — достатні.
Війна не для тих, хто не вміє ставити блоків, —
В боях виживають лиш вишколені солдати.
Я — порох. Я тихо лежав кільканадцять років,
А зараз — пора горіти і вибухати!
