Іс.63
Місяць лютий триває вже більше року —
Не підвладний ні воїну, ні пророку.
Лютий звір на кордоні — залізні ікла.
Люті грози за вікнами — ми вже звикли.
Люті ночі без просвіту і без вісті.
Люті птиці — загибель у їхнім свисті.
Лютий холод — аж стигнуть тіла і душі.
Чорні тіні лягають на дні грядущі...
Лютий біль, що смолою повзе під шкіру.
Лютий страх, що скресає об люту віру.
І виходить нарешті з тюрми Прокруста
Люта правда — нага і вогненноуста.
І лютує стрімка, як бурхливі води,
Знавісніла від крові жага свободи.
І серця присягають, немов востаннє,
Відчуваючи люте, як смерть, кохання.
Лютий року, ти видався надто лютим!
Нам ніколи не вдасться тебе забути.
Наші нігті заточені, зуби — стерті.
Наша пам'ять — вино із чавила смерті.
У чавилі ненависть була страшною.
Наші шати червоні вином-війною.
Наші мирні забави — давно забуті.
Наша помста — від грізного Бога люті!
