Молитва міст

То хмари над головою, то знову прогляне синь:
Гостомель, Макарів, Ворзель, Охтирка, Ізюм, Ірпінь…

Молитва крізь звук сирени, крізь вибухи угорі:
Олешки, Чугуїв, Малин, Шевченкове, Бровари...

В підвалах, метро, квартирах — прискорений пульс сердець:
Бахмач, Волноваха, Харків, Варварівка, Кролевець...

Чоло заливає потом, обличчя проймає жар:
Генічеськ, Нова Каховка, Чаплинка, Енергодар...

Де діти кричать від жаху, де кров'ю спливає час:
Скадовськ, Маріуполь, Щастя, Михайлівка, Лисичанськ...

Розстріляні мирні люди — неначе жахливий сон:
Дніпро, Миколаїв, Київ, Житомир, Токмак, Херсон...

Пожежа іде за обрій, до неба — смолистий стовп:
Полтава, Чернігів, Суми, Калинівка, Конотоп...

Вкусивши вуста до крові від рідних до болю слів:
Бердянськ, Мелітополь, Буча, Семенівка, Васильків...

Пильнуй, Боже, кожну душу, надією осіни:
Великий Бурлук, Іванків, Рубіжне, Нові Млини...

24-те

Страху немає,

Ми — на своїй землі.

З мертвого краю

Тягнуться кораблі.

Руки вмиває

Ми́ршавий чоловік.

Часу немає —

Зараз або повік!

Танк догорає,

Тліє зчорніла плоть.

Люті немає,

Їхній суддя — Господь.

Хиби немає

В оптиці ЗРК:

Над небокраєм —

Клаптики літака.

Світло згасає,

Спалахи у пітьмі.

Друзів немає —

Тільки вони і ми.

В груди влучає

Виточене жало́.

Болю немає,

Тільки м'яке тепло...

Руку стискаю:

— Брате, я весь в крові!

— Смерті немає,

В Бога усі живі!