ПОКОЛІННЯ

Мій бунт — вже не перший, мій біль — аж ніяк не останній,

Та право моє — вовіки віків священне.

Пора молодих — піднімати нові повстання,

Пора сивочолих — тримати старі знамена.

Я — голос. Я посланий ставити запитання.

По відповіді — це, вибачте, не до мене...

Мій гнів — суб'єктивний, мій розум — недосконалий,

Та правда моя голодна і невгамовна.

Від створення світу на вільних завжди полювали,

З домашніх — збирали жир, молоко і вовну.

Я — думка. Самої думки для бою мало,

Та мізки вона пробуджує безвідмовно.

Мій виклик — звичайний, мій викрик — до болю знайомий,

Та слово моє — містке і багатозначне.

Провал бідолах — нарікати на страх і втому, 

Тріумф відчайдух — сподіватися на удачу.

Я — імпульс. Це все, що про себе мені відомо.

Хто хоче, хай сам розшифровує, що я значу...

Мій вибір — безумний, і жереб мій — незавидний,

Та далі мої — достойні такої жертви.

Ще є і такі, що вважають на власну гідність,

Бо інші для цього слова занадто мертві.

Я — кров. Я не можу спинитися. Видно,

Така вже ціна покладається за відвертість.

Мій термін збігає, я граю у стислі строки,

Та козир — в долоні, і шанси мої — достатні.

Війна не для тих, хто не вміє ставити блоків, —

В боях виживають лиш вишколені солдати.

Я — порох. Я тихо лежав кільканадцять років,

А зараз — пора горіти і вибухати!