БУЙКИ

Поезія має стіни, засуви і замки…
Та хай тебе не зупинять шлагбауми і буйки!

Є тільки одна святиня — його бездоганність Ритм.
І навіть у приступі ліні не варто цуратись рим.

А решта — плоди алхімій, настроїв і уяв,
Розуму злет нестримний, тож треба, щоб він літав!

Годі цеглин і блоків, строгості плоских стін.
Поезія — це бароко, хаос, стихія, плин!

Отже, в пітьмі не варто ждати примхливих муз.
Поезія — це не раптом, не звідкись і не чомусь!

Викрешуй слова, накреслюй — молотом і різцем.
Ти — каменяр і тесля, невже ти не знав про це?

Яка б не війнула мода, яких не постало б форм,
Поезія — це свобода забути про світлофор!

Найбільш жалюгідні душі — поети безкрилих мрій…
Поезія — відчайдушна. Ти тільки її зумій!