ЧЕ

Ти щоранку ідеш з пересохлих усть
Чингачгуком, останнім із могікан.
Не звернувши уваги на чин і сан,
Дістаєш ворогів томагавком вуст.
Хтось врятується втечею, а комусь
Знімеш скальпи з ідей і переконань.

Ти ідеш з таким виглядом на лиці,
Мов весь світ тобі винен по п'ятаку.
Наче гангстер в новенькому піджаку
Із блискучим пістолем в одній руці,
Що кричить: «Діставайте-но гаманці»,
Вказівного тримаючи на гачку.

Ти ідеш відбирати в сліпих ножі,
У глухих — барабани, у злих — думки,
У зневірених — відчай, і навпаки:
У наївних — поношені міражі.
Кажеш сильному: стій, слабаку: біжи.
Найчастіше трапляються слабаки...

Щоб не множилась ненависть і біда,
Ти спиняєш недоумків і катюг.
Ти — вогонь революцій і осоруг,
Ти — цілюща оновлююча вода.
Чиста сила, гаряча і молода,
Що завжди розриває порочний круг.

Ти — Печорін, Невидимець, Робін Гуд.
Добрий геній, повстанець і мізантроп.
Боротьба — панацея від всіх хвороб,
Тож пора починати свій звичний труд:
Добувати з банальних словесних руд
Заримоване срібло високих проб.

І коли ти виходиш на старті дня
У заметені пилом пустелі міст,
Зустрічаючи регіт, виття і свист,
Відчуваючи сморід самого дна,
Тільки правда з тобою, вона одна —
Твій незримий небесний артилерист.

А буває, від гурту нудних облич
Мимоволі відділиться одинак.
Він до тебе всміхнеться і зробить знак,
Він — такий же, як ти — невимовний клич.
Він тебе упізнає по блиску віч
І по тисячі інших дрібних ознак.

Не дивуйся, повстанця в тобі видає
Не щетина, не рвана футболка з Че,
І не витатуйоване вщерть плече,
Не обвітрені щоки, немов з пап'є,
А примружене око оте твоє,
Що гарячими істинами пече!