НИЖЧЕ НУЛЯ

«Температура дуже швидко знижується...
Конче необхідні теплі речі, щоб майдан зміг витримати
і цей іспит низькою температурою»

Олександр Турчинов

В той час як Цельсій вниз продажно повз,

Усіх збивали з толку Фаренгейтом.

А хтось чекав, що буря пройде повз

До болю рідне випещене гетто.

За Цельсієм — усе ішло на дно,

За Фаренгейтом — все було прекрасно...

«А ви чого? А вам не все одно?

Ви вийшли і даремно, і невчасно...»

Ба, вчасно! Бо обабіч барикад,

Немов ковток цілющого причастя,

Стоїть мій брат. І де тепер той кат,

Що намагався вкрасти наше щастя?

А хтось моливсь, а хтось спокійно спав,

Від совісті ховаючись під ковдри.

А дехто так... прийшли ловити гав...

А діти їм носили бутерброди...

Були там лорди, а були і морди,

І крикуни, і просто глядачі.

А більшість — хто втомились від погорди

Й перекували рала на мечі.

І хтось нарешті виглянув з вікна,

Комусь уперше захотілось жити.

І навіть смерть зробилась не страшна

Під стоголосся спільної молитви.

Зі змахом стягу втік столітній ляк

Із шибки, запотілої брехнею.

І так зробилось просто жити, як —

Від правди відрізнити ахінею.

А хтось плювався піною здаля,

А хтось іще й нагрів на тому руки...

О, Господи, як носить їх земля —

Що узяли неправду на поруки?!

В той час як Цельсій тихо падав вниз,

Зірвався рвучко Молотов угору.

Ви б знали, як горять коктейлі сліз,

Що ждали, може, ще з голодомору.

Було їх — море... І горів рубіж

Поміж своїми й... іншими своїми.

І хтось питав: «Чого ти там стоїш?»

І хтось кричав зіницями німими!

Та серед яничар, і серед орд,

І серед решти зрадницького зброду

Я вперше чітко бачу свій народ,

І чітко бачу вбивць мого народу!

І бачу крах нагого короля,

І втечу підлабузників вельможних...

За Цельсієм — ми менші від нуля,

За Фаренгейтом — ми непереможні!