СОЛДАТ

Мені оце наснилася війна...
Немов мене поранили в бою.
І ось, я закривавлений стою,
А навкруги – заквітчана весна.

А навкруги буяючі сади –
В зеленім морі білі кораблі.
А я припав до чорної землі,
Мов спраглий до холодної води.

Немов до материнської руки…
Немов мої надії ще живі...
І пальцями зеленої трави
Торкнулося дитинство до щоки.

Не знаючи ні ночі, ні зими,
Качається дитинство по росі.
А я лише вдихаю голоси
Своїми пересохлими грудьми.

Але ж вітри, на те вони й вітри...
Я думав цвіт, а то були сніги...
Мою весну пожали вороги...
Мою журбу приспали явори...

Мені оце наснилося... А втім,
Я досі не прокинувся, мабуть.
Моїх думок солдати все ідуть,
Хай не забракне відданості їм!