ТРЕТІЙ ДЕНЬ

Микола Ґе, "Вісники воскресіння" (1867)         

3

Останній крик. Завіса. Землетрус.
Ось морок над Голгофою загус.

Христа зняли з хреста, поклали в гріб —
Ламалось тіло, наче прісний хліб.

Луною слів «ми будемо одно»
Сочилась кров, як молоде вино.

Тріумф брехні. Хрести — то смерті знак.
Могильний камінь, круглий як срібняк.

Обабіч гробу плакали жінки:
— Які ж були слова Його палкі!

— А чудеса, подумайте лишень!
— А Він попереджав про третій день...

Зворотний відлік — збудеться чи ні?
Сідало сонце. Час ішов на дні.

2

У той шабат ніхто не бив в набат.
Відмити рук ніяк не міг Пілат.

Ще зранку на прийом прийшли попи —
Це ж буде мови, тільки зачепи...

— А що, забув суботу фарисей?
Чи ваш Христос страшніший, ніж Мойсей?

Сторожу? Ставте власних вояків,
Коли так боїтеся мертв'яків!

Скрізь — тишина. На камені — печать.
Мовчать лихі і праведні мовчать...

Сховались учні, двері — на замок.
Там був Петро — то навіть він замовк...

Десь Юда срібло рахував один,
І час дзвенів монетами годин.

1

На третій день ще спав безпечний люд,
А час збігав піщинками секунд.

З-за стін уже з'явились вдалині
Марії-мироносиці сумні.

Світанок лив оливу на поля...
Зненацька — затрусилася земля!

Яскраве світло. Ангельські слова.
Сторожа — з переляку ледь жива...

Жінки тремтять: Христа ніде нема.
— Між мертвими шукаєте дарма!

Усі пішли, лишилася одна
Закохана у Господа жона.

І їй одній тоді з'явився Він...
Він і воскрес для спраглих магдалин!