Катехиза війни

Навкруги — тектонічні розломи часу,
Ми щораз завмираємо на межі.
Ми на відстані ділимо хліб і чашу —
У підвалі, у сховищі, в бліндажі.

Літургія прощань на порозі дому.
Євхаристія бою, де кров і плоть.
Катехизу війни, досі невідому,
Нам невпинно читає сумний Господь.

І хоча наша віра здвигає гори,
Як гірчичне зерно, пробиває твердь,
Ми охрещені в спільне холодне горе,
В незворотну щоденну Господню смерть.

Тилових панахид велелюдна тиша.
Фронтова відчайдушна єктенія.
Та лорика найревніша, найсвятіша,
Де вона промовляє його ім'я.

Замість чоток в кишені лежать патрони:
«Дай нам нашого гніву на кожен день!»
В капеланів на місці хрестів жетони
І зіяючі рани на пів грудей.

А пітьма нескінченна, пітьма бездонна,
А пітьма позбавляє їди і сну…
Колихає дитину земна Мадонна,
Загорнувши у піксельну пелену.

Виростає дитя, проступають стигми,
В сина — батькові вилиці і чоло.
А Господь все читає слова керигми,
Де нарешті любов подолає зло.