ГОРОБЕЦЬ

Слава Тобі, мій Господи,

Що закінчується зима!

Її вітри були гострими,

Косили дні мої, як чума.

Її зорі були далекими.

Її сніги ― моя сивина.

А сьогодні летить лелеками

До моєї душі весна.

А сьогодні тане зітханнями

Мерзлота зашкарублих слів.

Вони не стануть несказаними ―

Курганами серед полів!

Господи, як я чекав... І вже

За льодом не бачив снів.

А знаєш, що було страшніше за все?

Не сказати того, що хотів!