НЕПРОШЕНА ЗИМА

Скажи мені, для чого ти прийшла?

Ми розпрощались, ніби, остаточно...

Розплющились мої замерзлі очі

Від променів весняного тепла!

А ти спинилась раптом у дверях,

Ще й оглянулась якось відчайдушно.

І погляд твій, пронизуючи душу,

До сокровенних помислів досяг.

Навіщо ти вернулася? Скажи!

Щоб закувати в лід мої зіниці?

І малювати на глухій темниці

Самотності морозні вітражі?

Я більш не свій, не сам і не собі...

Я з іншою заручений навіки!

Тобі не вічно втримувати ріки

У гробі з кришталевої журби!

І скільки б ти не шарпала землі,

І як би не ховала синь небесну,

Твій час мине, твоя сваволя скресне

І віднайдуть дорогу журавлі.

Іди. Ти повернулася дарма!

Я обвінчаюсь з Вічною Весною.

Нема про що балакать нам з тобою!

Гріхів моїх непрошена Зима...