ЕСКАЛАЦІЯ

«18 лютого та в ніч на 19 загинуло щонайменше 25 людей,

ще 350 отримали поранення... рахунок постраждалих йде на тисячі»

Espreso.tv

То вам не смішки, хлопці, то війна.

Вона й була війною від початку,

Сам Бог не ладен притулити латки

До стлілого старого полотна...

То вам не краплі крові, то ріка,

Не три хрести, а ціле кладовище.

Біда — не десь, вона — куди вже ближче,

Коли сльозою власною гірка!

І тіло синє, та не від синця,

І небо чорне не лише від диму —

У мертвих, що прокинулись живими,

Забилися зупинені серця.

Прости нас, земле, матінко, прости,

Що з площ твоїх живцем зідрали шкіру!

Немов луска пораненого звіра,

Вдарялася бруківка об щити...

Була хвилина лютістю страшна,

Коли йшла матір мститися за сина!

А Україна... Що вже Україна,

Коли тут душу топче сатана?

А далі що? А далі будем жать.

Не марно ж люди кров’ю поливали!

Ні! Не дарма герої покривалом

На площі знебруківленій лежать!

А далі що? А далі будем жить.

Принаймні ті, хто ладен був померти.

За деяких живих — живіші мертві,

Та їм цього не дано зрозуміть.

Тиранів-бо на трон приводить бидло,

А вільні люди їх скидають геть!

А смерть? Та годі! Що нам, хлопці, смерть,

Коли вже навіть жити остогидло?!