КУПЕ

Меланхолія поїздів,
Цей ванільно-солодкий жаль...
Спальний вагон гудів,
Вогнями горіла даль.

В тамбурі знову дим,
Ось і думки в диму...
Плакати — перед ким?
Бідкатися — кому?

Присмоктались п'явки питань
(Пасажири вбивають час).
Сиплю їм на вуста
Сіллю коротких фраз.

Писані не для вас
Ноти моїх зізнань.
Тихо вмирає час
Від вогнепальних ран.

Вогник в зіницях тлів,
Питання брели за межу
Іронічна лінія брів:
Так вам і розкажу...

Очі чужі — пітьма,
Жар розпашілих щік.
Ви почали дарма
Цей божевільний цирк.

Вдаване співчуття,
Скислі слизькі слова...
Як схожий ти на життя,
Поїзде «Ковель-Москва»!