ХАЛВА

Як солодко котилися слова...

Тягнулися густою карамеллю
І монотонно крапали на землю.
Від лестощів боліла голова...

Високих компліментів мармелад

Стелився в душу приторно і млосно.
Годинник бив годину доленосну.
Біліли зуби, наче рафінад...

За пустотою вишуканих слів
Так легко упізнати підлабузу.
Відверте слово, наче м’яч у лузу,
Вганяє легковажних пустунів!

Насіння, ставши хлібом, йде під ніж
І голод душ втамовує собою.
Улесливі слова ― не більше ніж
Халва...
Не будь халвою!