МІКРОКОСМОС

Мене привітно стрічають вранці

Трави зелені протуберанці.

Немов супутники по орбіті,

Кружляють бджоли навколо квітів.

Джмелі, неначе космічні шатли,

Нові планети летять шукати.

В зелених далях хай сяють вічно

Зелені сонця зеленим світлом,

Немов туманності біла стрічка,

Чумацьким шляхом іскриться річка,

В холодну воду хвости гасити

Пірнають бабки-метеорити...

У надвечір’ї живих галактик

Моя свідомість лягає спати.

Лунає пісня, звучать Кларнети...

Вони ― зелена душа планети.

От тільки люди в бетоні й бруці

Себе поводять, немов прибульці.