ТЮРМА

Як народишся з Божого лона —
Очманілим таким, червоним,
Мов збудили тебе зі сну, —
Бог на тебе подує, витре
Гарячим пустельним вітром,
Загорне у пелену.

От і кліпай тепер, прицмокуй,
Озирайся на різні боки...
Ця планета — твоя тюрма.
Ти ув’язнений тут довічно,
Вирок винесений публічно,
І дороги назад нема.

Правда, часом святі і чисті
Удостоюються амністій —
Достроково виходять з гри.
Тут — аварія, там — цунамі...
Тільки витягнуті не нами,
Всі ті виграшні номери.

Дехто зважується на втечу,
Роздобуде потрібні речі —
Хоч би мило та мотузок.
Все потрібно робити швидко,
Доганяють їх дуже рідко,
Пропустивши електрошок.

Правда, там, за стіною смерті,
Кажуть, ангели-спецагенти
Нелегалів хапають враз.
І, пліткують, що там ще гірше,
Все — як тут, лиш тортури інші
І помножені в сотні раз.

Тож звикай до цієї плоті,
Відтепер ти — земна істота,
Проти вічності це — ніщо.
Дух твій має могутні крила,
Та обмежений тлінним тілом.
От і думай тепер: за що?

Розбирайся між за і проти,
Просинайся і згадуй хто ти,
В чому сенс і усе таке...
Світ — театр, самота — куліси.
Вибираючи компроміси,
Зрозумієш: життя гірке...

Жити можна... Хоч трохи тісно:
Ти не можеш без хліба, кисню,
Терпиш спеку, мороз і спазм.
Тут єдине, що є безплатне —
Душне тіло однокімнатне,
Платиш тільки за світло й газ...

Будь слухняним, шануй закони,
Не порушуй чужої зони.
Літ ще може із п’ятдесят —
І розправиш зів’ялі крила!
Не охляла би тільки сила
Від століття тюремних ґрат…

Щодо сенсу — шукати годі...
Сенс буває лише в свободі!