вівторок, 14 квітня 2020 р.

Свята на самоті



Ви кажете, мовляв, ніколи у житті
Не ждали, що пройдуть свята на самоті?

Не вийти між людей в новенькому вбранні.
Не з'їхатись рідні на довгі вихідні.

Не з'їсти шашлика, не випити гуртом —
Ні радісних обійм, ні жартів за столом.

Не вибратися в ліс, у місто чи село,
До церкви, врешті-решт — коли таке було?

Коли таке було? А навіть на Різдво!
Де світло у хліві було лише для двох.

Або, коли в Христа засяяло лице 
Лиш троє на горі дивилися на це.

І навіть на ослі у натовпі осанн 
Між сотнями людей Ти можеш бути Сам.

Ти можеш бути Сам у маренні душі,
Як друзів зморить сон в саду на спориші.

Як вимовить в пітьмі, ховаючись в рядно,
Найвідданіший з них: "Я з Ним не заодно..."

В пустелі, на горі, прибитий до хреста —
Він був на самоті! А нам тепер — свята.

А нам тепер свята — ковбаси, пиріжки...
Від Пасхи до Різдва проносяться роки.

Міняються часи, а ми — які й були:
Не чуємо Христа за криками хвали.

Фарбуємо яйце і святимо хліби —
Нікуди не втекти від ситої юрби...

А тут прийшли свята, і раптом — ти один!
Роз'єднує людей всесвітній карантин.

Самотні йдуть жінки до гробу на зорі.
Самотні уночі без риби рибарі.

Самотня і пуста дорога в Еммаус.
Та тут мандрівникам являється Ісус!

І в горницю сумну, здолавши опір стін,
Являється Господь у їхній карантин!

А може, це наш шанс — хоча би раз в житті
Побути на свята з Христом на самоті?

Прийми цю тишу в дар, мовчи і говори.
Він виведе тебе за мури і двори.

До тої висоти, з якої видно храм.
До тої, де душа відкрита всім вітрам.

Де все таке дрібне — сири і балики,
А радість — прямо тут, на відстані руки.

І перш ніж Він Себе від тебе вознесе,
Від щастя не забудь вклонитися за все.

За кожен Божий день у ясності святій,
За тишу молитов, безлюдність літургій.

А раптом це таки полюбиться тобі —
І більше не підеш до ситої юрби?

Не кожен має дар — пізнати цю мету:
Ділити із Творцем вселенську самоту...

24 коментарі:

  1. Чудовий ❤ Дякую за глибину 🌊

    ВідповістиВидалити
  2. Стихотворение на злобу дня, будьте люди со Христом на едине, это так важно

    ВідповістиВидалити
  3. Ваш вірш викликав резонанс в моєму серці.Ви виклали в поетичній формі те про ,що я намагаюсь говорити з віруючими і не віруючими .Нехай Господь благословить.Дякую. Слава Богу

    ВідповістиВидалити
  4. Непогано тим більш на українські
    й

    ВідповістиВидалити
  5. Дякую, дуже від Душі! І для Душі🙏🙏🙏

    ВідповістиВидалити
  6. Чудовий вірш.Сильно написано .Цікаво, хто автор?

    ВідповістиВидалити
  7. Гарно...,і сумно. Хотілося б не так. Та на все Божа воля.

    ВідповістиВидалити
  8. Даже гарно і сумно водночас...

    ВідповістиВидалити
  9. Від серця написане слово проймає до глибини душі...

    ВідповістиВидалити
  10. Сумно, але маємо можливість задуматись і зробити певні висновки, а чи все ми зробили для того щоб на сьогодні ми не були самотні. Повчально і душевно.

    ВідповістиВидалити
  11. Певно Сам Св'ятмй Дух диктував ці слова...

    ВідповістиВидалити
  12. Плачу, вкотре перечитуючи..., слухаючи... Дякую щиро

    ВідповістиВидалити
  13. Захоплююся Вашою поезією і глибиною віри.

    ВідповістиВидалити
  14. Щиро вдячна за ці рядки! Вони сповнені істини та натхнення згори!

    ВідповістиВидалити
  15. Спасибо за Откровение Божье, пронизало на сквозь. Благо Дарю ❤️❤️❤️

    ВідповістиВидалити
  16. Спаси Вас Господи. Написати так це бути з Богом в серці.

    ВідповістиВидалити
  17. Аминь! Спаси Господь!
    Именно для нашего пути и вознесения над суетой дан нам урок - урок тишины и сопереживания.
    Простие что осмелюсь дополнить: Его мир , Вселенная - она не пуста и Он не одинок. Весь мир наполнен Его любовью.
    Он просто ищет Любовь, в Своих детях. Он ждет чтобы мы сопережили Ему и ближним.

    А так, Ваш стих - это истинный псалом Души во славу Бога. Благослови Господь!

    ВідповістиВидалити
  18. Чудово, чесно, душевно.Перечитую з великим почуттям любові до Бога.Дай вам щастя Господи

    ВідповістиВидалити