Ностальгія

За морями, за кораблями,
За медузами під ногами,

За піщаними берегами —

Сумувати засмаглій шкірі.

Понеділки ідуть за нами,

Листопади ідуть за нами —

Волохаті голодні звірі.

Небо хмариться, небо сизе,

Білі хмари — немов валізи.

До побачення, літнє сонце!

Ми ховалися під карнізи,

Тонували шибки і лінзи...

Ти кувало нас, мов залізо,

У щоденній пекельній гонці.

Час неспішно лягти в покоси,

Їсти сонячні абрикоси,

Пити місячні аперолі...

Чайні роси, вологі коси,

На меди прилітають оси,

Зорепади віщують осінь,

Та для нас ще тепла доволі.

Запах стиглості, запах літа,

Світ танцює, як Кармеліта,

Перед ярим лицем Дажбога.

Sei bellissima! Dolce vita!

Donna, маревом оповита,

З павутиння, води і світла,

Непокрита і босонога.

В море падає дня жар-птиця,

Слід пір'їн по воді іскриться,

На зіницях танцює блиском.

Тануть всі незнайомі лиця,

Гріє плечі твоя правиця,

Нам обом в цю добу не спиться —

Ми давно не були так близько.

Рештки літепла, рештки свята,

Карнавальна хода строката,

Вечорова блаженна втома...

Тане в роті солодка вата,

Догорає тріскуча ватра.

Тут тривога гроша не варта —

Про тривогу згадаєш вдома.

Серце терпне, жага нестерпна,

Від проміння каміння тепле,

Остигає гаряча мрія...

Під ногою галузка репне,

Ніч цілюща і невичерпна,

Передсмертні години серпня

Називаються «ностальгія»...