Віра терпне, Любов холоне…
А Надія де? — У полоні!
Там за ґратами — у Москві —
Лиш надією і живі.
Правда й Воля давно там скніють.
От, схопили тепер Надію…
Найсвятіше, що є в душі —
Під прицілами калашів.
Що ж у Києві? — Карнавали!
А Надія — голодувала…
Вже три місяці без їди,
І над нею ведуть суди…
Як же люди? — Дійшли до краю:
В них надія вже помирає…
Всі втомились від панських чвар,
Де брехня — основний товар.
Що ж то буде? — Ніхто не зна!
Є надія лише одна…
Ти потрібна, як серцю — рай,
Надю, тільки не помирай!
Немає коментарів:
Дописати коментар