ДВІ ПОРОДИ

 

Пес на прив’язі бреше на пса-бродягу,

Бреше віддано — заробляє понаднормові!

Кожен скаже: хороший пес, роботяга,

Як гарчить — то до хрипу, як зчепиться — то до крові.

Пес-бродяга на те не веде і вухом,

Шкандибає собі по своїм собачим…

Де він тільки не був і чого не слухав,

І яких вже падлюк за життя не бачив!

Пес на прив’язі має холодну буду,

Скаламучену воду, стабільну щоденну кістку.

Він — домашній. Не те що отой приблуда —

Ні нашийника, ні ланцюга, ні миски…

Пес-бродяга має надійні зуби,

Має добрих людей і собачі зграї…

Він ніколи нашийника не полюбить

І свободу на кістку не проміняє!

Пес на прив’язі панові годить дуже —

Стерпить дощ і мороз, стусани і муштру.

Пес-бродяга ненавидить підлабузу,

А за друга готовий покласти душу.

Пес на прив’язі дивиться із презирством,

Пес-бродяга йому лише співчуває.

Два собаки із різного зовсім тіста...

А хіба так між нами, двоногими, не буває?