Всі ці маленькі діти, всі ці невинні жертви...
Це не тому, що втрачаю віру, доходжу до краю...
Я не додовбуюсь, Боже, я просто питаю.
Власне, питати — це все, що я зараз можу...
Знаю, таких, як я, в Тебе мільйони, Боже.
Знаю, на всіх не стане ні сил, ні дива,
Та саме у цьому питанні стільки любові й гніву!
Воно ж не мені одному лупашить скроні.
Це запитання, власне — петиція від мільйонів.
А мільйони, Господи — це вже міцне волання,
Тому Ти не можеш більше ігнорувати це запитання!
Боже, Ти ж, прости Господи, не ООН, не НАТО,
Щоб місяць жувати соплі і нам співчувати.
Тож зараз усе залежить тільки від Тебе.
Ти, схоже, єдиний, Хто може справді закрити небо.
Згадай, Боже, як Тобі увірвалось терпіння,
І Ти розбомбив амореїв великим камінням...
Згадай, як підточував іродів черв'яками,
Бо вони від гордині ставали реальними мудаками...
Та головне — щоб не гинули діти від рук злочинців.
А решту брудної праці зробимо ми, українці.
Я знаю, Ти маєш і принципи, і можливість.
Зараз, ми, власне, говоримо про Твою справедливість.
Перестануть гриміти бомби на нашій тверді,
Тоді, Боже, поговоримо про Твоє милосердя...
*136 загиблих дітей (26.03.2022)
Дмитре, Ваша поезія - наша поезія, усіх українців, згусток болю, надії, віри. Господь чинить суд над російською імперією. Поки ідол ульянов лежить в склепі, а жреці - радники керманичів орків, кров буде проливатись. Українська нація починає віддалятись від проклятого комунізму, зрікатись "своїх ідолів" і взивати до Господа. Перемога за нами, за правдою. Бог не мовчить. Він зробив все, що залежало від Нього. Віддав свого єдинородного Сина, щоб ми, люди, мали будучність. Всі вбиті, замордовані жінки, діти, чоловіки вже усі в Тата дома. А Ви - пишіть! Не зупиняйтесь!!!! Господь рясно нагородив Вас СЛОВОМ!!!
ВідповістиВидалити